Уголовное дело к черному кофе, или История одного увольнения.

1 commentAuthor: Olga ZaichenkoCategory: Менеджмент

Действующие лица:

Иван Скрипка – 27 лет, молодой специалист по маркетингу, мечтает о карьере в большой столичной компании.

Марина Журавская – 35 лет, владелица агентства «Адверт Групп» в столице, ищет талантливого маркетинг-директора.

Ольга Круць – 28 лет, консультант по кадровым вопросам, находясь в декретном отпуске, охотно сотрудничает с «Адверт Групп».

Вечерний город N напоминал сны старого волшебника: лучи заходящего солнца, на старой мостовой чертили причудливые рисунки; гам в переулках становился всё тише и неразборчивым. И в этот момент такого ожидаемого для большинства горожан отдыха в старой кофейне на углу двух улиц продолжалась напряженная беседа…

… – Значит, Иван, как решается твой вопрос с увольнением? Я и так жду тебя уже месяц, отменяю все собеседования … Я даже иду тебе навстречу и нахожу время для разговора в твоем родном городе! Ты же говорил, что уйти с работы для тебя не проблема!

– А никак этот вопрос не решается, госпожа Марина. Шеф не освобождает меня от должности. Я ему уже и привел претендента, который должен меня заменить. Умный парень, опытный маркетолог с кучей дипломов и сертификатов… Впрочем, шефа все это мало интересует — уперся, как говорится углом…

– Постой-ка, Иван, я чего-то не понимаю? Уволиться с предыдущего места работы ради нового, гораздо лучше и с высшим зарплатой — для тебя проблема? Возможно, я в тебе ошиблась, и ты просто боишься изменений?!

– Госпожа Марина, не горячитесь так, пожалуйста… Вы же знаете, как долго я ждал Ваше предложение и как много для меня значит переезд в столицу! И если бы от меня всё зависело… Если бы я мог что-то сделать…

– Да, чувствую, что дело необычное… Ты что-то от меня скрываешь?

– Госпожа Марина, я все же не хотел бы говорить с вами о своих проблемах… Но, очевидно, придется… Понимаете, шеф мне угрожает.

– Иван, что за глупости? Как он может тебе угрожать? У вас там что — сицилийская «коза ностра», а он — дон Корлеоне?

– Госпожа Марина, мне не до шуток. Все началось с того дня, когда я получил ваше предложение по должности маркетинг-директора столичной компании и решил известить о своих намерениях руководителю. Написал заявление об увольнении… Шеф якобы растерялся, а потом напомнил о двухнедельном сроке отработки, предусмотренном законодательством. В течение этого времени он планировал найти кандидата на мою должность… После двух недель во время разговора с шефом я узнал, что вакансия маркетолога до сих пор открыта, а кандидата не найдено. Мой руководитель просил у меня еще месяц на поиски… Именно тогда вы, госпожа Марина, начали намекать мне на то, что вакансия маркетинг-директора открытой долго не останется и в столице легко найти другого специалиста… Поэтому я решил самостоятельно подыскать себе преемника. Парень оказался смышленым, на собеседовании понравился шефу и был готов приступить к работе хотя бы и в тот же день… Впрочем, приказ о моем увольнении еще не подписан. Я уже намекал своему руководителю, что могу просто не выходить на работу, а он пусть делает, что считает нужным. В ответ я услышал примерно следующее: шеф грозит занести мои данные в «черный список кандидатов», выследить новое место работы и испортить мне репутацию… При этом я выяснил, что зарплату за последний месяц мне никто выплачивать не собирается: по выражению шефа, «как работаешь — такие и деньги получаешь»…

В кафе на минуту воцарилась тишина. Иван сидел, опустив голову на руки. Госпожа Марина щелкнула зажигалкой, задумалась. Через мгновение ответила:

– История больше похожа на любительскую спектакль в сельском клубе, чем на отношения цивилизованных людей… Что касается испорченной репутации можешь не волноваться — я слышала о тебе столько положительных отзывов, что «истерикой на бумаге» меня не переубедить. В ответ на угрозы шефа ты, кстати, можешь предупредить его об уголовной ответственности, предусмотренной за клевету… И всё же советую тебе поторопиться с освобождением: в дирекции маркетинга уже месяц отсутствует руководитель, я контролировать её нет времени. Поэтому возьми у шефа трудовую книжку — у меня в компании все работники официально оформлены.

– А если шеф ее не отдаст? — Иван был готов к худшему развитию событий.

– Действительно, может не отдать. Вот как мы сделаем. Я позвоню своему консультанту, посоветуешься с ней относительно процедуры увольнения, к тому же спросишь, как можно взыскать с руководителя невыплаченную зарплату. Согласен?

– Хорошо. Спасибо, госпожа Марина …

Пока Иван собирался с мыслями, госпожа Марина уже искала номер консультанта по кадровым вопросам в телефонном справочнике.
– Олечка, здравствуй, как дела? Как твой малый, не болеет? .. Оля, у меня к тебе вопрос как к специалисту. Рядом со мной сидит Иван, мой потенциальный маркетинг-директор, так сказать… У него определенные проблемы со своим шефом. Передаю ему телефон, он тебе сам всё объяснит, хорошо?

На рассказ Ивана о своих попытках освободиться с работы, а также о задолженности по зарплате Ольга ответила после небольшой паузы:
– К сожалению, эта ситуация, Иван, не имеет однозначного варианта решения. В случае предоставления негативных характеристик привлечь к уголовной ответственности вашего руководителя за клевету будет очень сложно — всегда можно сфабриковать свидетельство, а оправдать вас будет практически невозможно. Спасти репутацию могут только письменные благодарности от партнеров, с которыми вы работали. Уголовная ответственность предусмотрена и за невыплату заработной платы — в том случае, если средства были в зарплатном фонде, но их использовали не по назначению. Впрочем ни один юрист не возьмется доказывать криминальное содержание этого поступка. Больше всего угрожает вашему руководителю, — это незначительный штраф, назначаемый за административные нарушения. Отсутствие заявления о вашем увольнении руководитель сможет легко доказать, а дни, потраченные вами на поиски нового маркетолога, — зачислить как прогулы… Советую найти свидетелей клеветы — на вашей стороне может выступить и Марина. В этом случае есть шанс взыскать с руководителя и компенсацию морального вреда.

Иван поблагодарил Ольге за объяснение, выключил телефон и задумался.
– Что тебе ответила Ольга? — поинтересовалась Марина.

– Посоветовала обратиться в суд в вопросе возбуждения уголовного дела о клевете. Найти свидетелей и… хорошего адвоката, я так понимаю, — грустно улыбнулся Иван.

– Адвоката найти не проблема, помогу в крайнем случае. Однако судебный процесс может затянуться. Ты меня извини, Иван, я тебе симпатизирую, но вынуждена сказать, что на место маркетинг-директора я буду искать другого. Пойми — я слишком долго ждала тебя, и теперь просто нет больше времени.

На Ивана было жалко смотреть:
– Подождите, госпожа Марина! Дайте мне еще одну неделю — возможно, шеф все-таки согласится освободить меня без суда. Ему сейчас лишние расходы также не нужны. А за дней пять я вам позвоню, хорошо?

Госпожа Марина вздохнула и все же ответила:
– Хорошо. Имеешь времени только пять дней, не больше. Успехов тебе.

***
Город N купался в лимонно-желтом фонарном свете. Иван бродил по вечерним улицам, прокручивая в голове все оскорбительные слова и крики, которые он так хотел сказать своему шефу. Вскоре после волны растерянности и злобы пришла мысль: «Если шеф меня не отпускает — значит, я для него ценный работник. А значит, он должен меня уважать как личность. А если уважает, то должен понять моё желание вырваться из маленького городка в столицу. Он должен это понять!..»

Вопросы:
1. Допустимой с точки зрения управления персоналом является поведение директора?
2. Эффективен такой способ «содержание персонала»?
3. Какие рекомендации героям кейса Вы могли бы дать (каждому из них)?

Комментирует Ольга Зайченко, основатель бутика развивающих решений «Икью Импакт» (EQ Impact).

ПРиЗ: Является ли допустимой с точки зрения управления персоналом поведение директора?

Ольга Зайченко: Руководитель Ивана не хочет публично признавать его ценность как работника, так и пытается унизить и запугать. Типичное поведение человека, который плохо разбирается в собственном бизнесе и расценивает работников и инструменты управления ими еще на уровне теории «Х» (по МакГрегору): работник выполняет свои обязанности только благодаря принуждению и высокой вероятности наказания. Впрочем, элементарное понимание сущности сферы маркетинга должно подсказать директору Ивана: результативным представителем этой профессии может быть только человек, который самостоятельно устанавливает себе цель, достижению которой стремится.
Теория управления «Y» пользуется совсем другими инструментами воздействия на персонал: руководитель привлекает подчиненного к общему принятию решений, прислушивается к его мнению, социальных и личностных потребностей, создает условия для реализации цели.
Поэтому поведение директора вредит ему даже больше, чем Ивану. Отрицание необходимости достижения договоренностей, ложь и угрозы ведут не только к фрустрации самого Ивана, а еще и к демотивации оставшегося коллектива (снижение работоспособности, увеличение количества негативных явлений — абсентеизма, ошибок, краж и т.д.).

ПРиЗ: Эффективен ли такой способ «содержание персонала»?

ОЗ: Удержать работника в штате путем угроз или создание безвыходного положения невозможно. Так же как и заставить остаться подчиненного, который уже принял приглашение другого работодателя, — даже если улучшить имеющиеся условия труда. Содержание работника в штате требует систематических действий по предупреждению мысли о поиске другого места: достижение максимального уровня удовлетворения (чтобы мысль о смене места работы вызвала удивление) и вовлеченности (чтобы перспектива отказа от текущего состава и объема работы казалась печальной) работника.

ПРиЗ: Какие рекомендации Вы могли бы дать каждому из героев кейса?

ОЗ: Ивану следует перестать бояться угроз и забирать трудовую книжку в любое удобное для себя время, потому что в случае принятия на работу по конкурсу правило «двух недель» не действует, а потому нет разницы, как поступит директор по предварительном заявлении об увольнении. Можно позаботиться о присутствии свидетелей на время разговора об освобождении, записать его на диктофон и тому подобное. Также нужно быть готовым к тому, что Марина может разочароваться в деловых качествах Ивана, если он решит свои проблемы с предыдущим работодателем только на пятый день (как которая уже не разочаровалась). Поэтому следует действовать решительно.

Марине я советую начинать поиск другого кандидата, чтобы сократить срок работы дирекции маркетинга без руководителя, в случае отсутствия положительной развязки ситуации Ивана с его предыдущим работодателем. Если парень вовремя решит свою ситуацию, поиск другого кандидата можно приостановить, а базу данных сохранить на случай необходимости замены Ивана.
При поиске работников на ключевые должности следует сформировать «первую тройку», чтобы можно было делать предложение «номера два», в случае возникновения существенных задержек с началом работы «номера один». В дальнейшем, предлагая какому-то из кандидатов занять ключевую должность, следует обязательно интересоваться обстоятельствами изменения места работы и предлагать консультацию заранее, не дожидаясь осложнений.

Ольга в качестве консультанта Марины по кадровым вопросам может следить за развитием Ивановой ситуации — чаще звонить и интересоваться последними событиями и размышлениями, «мониторить» его решимость и способность договариваться в условиях давления и манипуляций, применяемых к нему.

А директору Ивана я рекомендую пересмотреть свои принципы управления не только людьми, но и результатами и процессами. Ему следует начать сотрудничать с консультантами, чтобы сделать как можно больше конструктивных выводов из сложившейся ситуации с Иваном, и исследовать настроения остального персонала — насколько глубоко удалось их демотивировать этой историей и каким образом можно улучшить существующее положение.

Фрустрация — (лат. frustratio — заблуждение, тщетное ожидание) — негативное психическое состояние, обусловленное невозможностью удовлетворения тех или иных потребностей. Признаки такого состояния: разочарование, тревога, раздражительность, отчаяние. Эффективность деятельности при этом снижается.
Абсентеизм — термин, используемый для определения доли вторичного рабочего времени (из-за временной безработицы, отгулы за свой счет, прогулы за исключением отпусков и вынужденных отгулов по инициативе компании).

Опубликовано в журнале Праця і Закон № 2 (122) 2010

Позначки:, , , ,

1 comment - Write your comment!

Joyce 18 Березня, 2017

Your articles are for when it abloyutels, positively, needs to be understood overnight.

Name * e-mail * Blog / Website

Кримінальна справа до чорної кави, або Історія одного звільнення.

No commentsAuthor: Olga ZaichenkoCategory: Менеджмент

Дійові особи:

Іван Скрипка – 27 років, молодий фахівець з маркетингу, мріє про кар’єру у великій столичній компанії.

Марина Журавська – 35 років, власниця агентства «Адверт Груп» у столиці, шукає талановитого маркетинг-директора.

Ольга Круць – 28 років, консультант з кадрових питань, перебуваючи у декретній відпустці, охоче співпрацює з «Адверт Груп».

Вечірнє місто N нагадувало сни старого чарівника: промені сонця, що заходить, на старій бруківці креслили химерні малюнки; гамір у провулках ставав дедалі тихішим і нерозбірливим. І у цю мить такого очікуваного для більшості городян відпочинку в старій кав’ярні на розі двох вулиць тривала напружена розмова…

… – Отже, Іване, як вирішується твоє питання зі звільненням? Я і так чекаю на тебе вже місяць, скасовую всі співбесіди… Я навіть іду тобі назустріч і знаходжу час для розмови у твоєму рідному місті! Ти ж казав, що піти з роботи для тебе не проблема!

– А ніяк це питання не вирішується, пані Марино. Шеф не звільняє мене з посади. Я йому вже і привів претендента, який має мене замінити. Розумний хлопчина, досвідчений маркетолог з купою дипломів і сертифікатів…Утім, шефа все це мало цікавить – уперся, як-то кажуть рогом…

– Стривай-но, Іване, я чогось не розумію? Звільнитися з попереднього місця роботи заради нового, набагато кращого і з вищою зарплатнею, – для тебе проблема? Можливо, я в тобі помилилася, і ти просто боїшся змін?!

– Пані Марино, не гарячкуйте так, будь ласка…Ви ж знаєте, як довго я чекав на Вашу пропозицію і як багато для мене означає переїзд до столиці! Та якби від мене усе залежало…Якби я міг щось вдіяти…

– Так, відчуваю, що справа незвичайна…Ти щось від мене приховуєш?

– Пані Марино, я все ж таки не хотів би говорити з вами про свої проблеми…Та, вочевидь, доведеться… Розумієте, шеф мені погрожує.

– Іване, що за дурниці? Як він може тобі погрожувати? У вас там що – сицилійська «коза ностра», а він – дон Корлеоне?

– Пані Марино, мені не до жартів. Все почалося від того дня, коли я отримав вашу пропозицію щодо посади маркетинг-директора столичної компанії і вирішив сповістити про свої наміри керівникові. Написав заяву про звільнення… Шеф нібито розгубився, а потім нагадав про двотижневий термін відпрацювання, передбачений законодавством. Протягом цього часу він планував знайти кандидата на мою посаду… Після двох тижнів під час розмови з шефом я дізнався, що вакансія маркетолога досі відкрита, а кандидата не знайдено. Мій керівник просив у мене ще місяць на пошуки…Саме тоді ви, пані Марино, почали натякати мені на те, що вакансія маркетинг-директора відкритою довго не залишатиметься і у столиці легко можна знайти іншого фахівця…Тому я вирішив самостійно підшукати собі наступника. Хлопчина виявився тямущим, на співбесіді сподобався шефові й був готовий ставати до роботи хоч би й у той самий день…Утім, наказ про моє звільнення досі не підписаний. Я вже натякав своєму керівникові, що можу просто не виходити на роботу, а він нехай робить, що вважає за потрібне. У відповідь я почув приблизно таке: шеф погрожує занести мої дані до «чорного списку кандидатів», вистежити нове місце роботи й зіпсувати мені репутацію…При цьому я з’ясував, що зарплатню за останній місяць мені ніхто виплачувати не збирається: за висловом шефа, «як працюєш – такі й гроші отримуєш»…

У кав’ярні на хвилину запанувала тиша. Іван сидів, опустивши голову на руки. Пані Марина клацнула запальничкою, замислилась. За мить відповіла:

– Історія більше схожа на аматорську виставу в сільському клубі, ніж на відносини цивілізованих людей…Стосовно зіпсованої репутацїї можеш не хвилюватися – я чула про тебе стільки схвальних відгуків, що «істерикою на папері» мене не переконати. У відповідь на погрози шефа ти, до речі, можеш попередити його про кримінальну відповідальність, передбачену за наклеп…І все ж раджу тобі поквапитися зі звільненням: в дирекції маркетингу вже місяць відсутній керівник, я контролювати її не маю часу. Тож забирай у шефа трудову книжку – у мене в компанії всі працівники офіційно оформлені.

– А якщо шеф її не віддасть? – Іван був готовий до найгіршого розвитку подій.

– Дійсно, може не віддати. Ось як ми зробимо. Я зателефоную своєму консультантові, порадишся з нею стосовно процедури звільнення, до того ж запитаєш, як можна стягнути з керівника невиплачену зарплату. Згода?

– Згода. Дякую вам, пані Марино…

Поки Іван збирався з думками, пані Марина вже шукала номер консультанта з кадрових питань у телефонному довіднику.
– Олечко, вітаю, як справи? Як твій малий, не хворіє?.. Олю, у мене до тебе питання як до фахівця. Поруч зі мною сидить Іван, мій потенційний маркетинг-директор, так би мовити…У нього певні проблеми зі своїм шефом. Передаю йому телефон, він тобі сам все пояснить, добре?

На розповідь Івана про свої спроби звільнитися з роботи, а також про заборгованість із зарплати Ольга відповіла після невеликої паузи:
– На жаль, ця ситуація, Іване, не має однозначного варіанту вирішення. У випадку надання негативних характеристик притягнути до кримінальної відповідальності вашого керівника за наклеп буде дуже складно – завжди можна сфабрикувати свідчення, а виправдати вас буде практично неможливо. Врятувати репутацію можуть лише письмові подяки від партнерів, з якими ви працювали. Кримінальна відповідальність передбачена і за невиплату заробітної плати – у тому разі, якщо кошти були у зарплатному фонді, Але їх використовували не за призначенням. Утім жоден юрист не візьметься доводити кримінальний зміст цього вчинку. Найбільше, що загрожує вашому керівникові, – це незначний штраф, який призначається за адміністративні порушення. Відсутність заяви про ваше звільнення керівник зможе легко довести, а дні, витрачені вами на пошуки нового маркетолога, – зарахувати як прогули… Раджу знайти свідків наклепу – на вашому боці може виступити і пані Марина. У цьому разі маєте шанс стягнути з керівника і компенсацію моральної шкоди.

Іван подякував Ользі за пояснення, вимкнув телефон і замислився.
– Що тобі відповіла Ольга? – поцікавилася пані Марина.

– Порадила звернутися до суду у питанні порушення кримінальної справи про наклеп. Знайти свідків і…хорошого адвоката, я так розумію, – сумно посміхнувся Іван.

– Адвоката знайти не проблема, допоможу в крайньому разі. Проте судовий процес може затягнутися. Ти мені вибач, Іване, я тобі симпатизую, але вимушена сказати, що на місце маркетинг-директора я шукатиму іншого. Зрозумій, – я надто довго чекала на тебе, і нині просто не маю більше часу.

На Івана було шкода дивитися:
– Зачекайте, пані Марино! Дайте мені ще один тиждень – можливо, шеф усе-таки погодиться звільнити мене без суду. Йому зараз зайві витрати також не потрібні. А за днів п’ять я вам зателефоную, добре?

Пані Марина зітхнула і все ж відповіла:
– Добре. Маєш часу лише п’ять днів, не більше. Успіхів тобі.

***
Місто N купалося в лимонно-жовтому ліхтарному світлі. Іван блукав вечірніми вулицями, прокручуючи в голові усі образливі слова і вигуки, які він так хотів сказати своєму шефові. Згодом після хвилі розгублення і злості прийшла думка: «Якщо шеф мене не відпускає – отже, я для нього цінний працівник. А отже, він має мене поважати як особистість. А якщо поважає, то має зрозуміти моє бажання вирватися з маленького містечка до столиці. Він повинен це зрозуміти!..»

Запитання:
1. Чи допустимою з погляду управління персоналом є поведінка директора?
2. Чи ефективний такий спосіб «утримання персоналу»?
3. Які рекомендації героям кейсу Ви надали б (кожному з них)?

Коментує Ольга Зайченко, засновник бутіка розвиваючих рішень «Ік’ю Імпакт» (EQ Impact).

ПРіЗ: Чи є допустимою з погляду управління персоналом поведінка директора?

Ольга Зайченко: Керівник Івана не хоче публічно визнавати його цінність як працівника, тому і намагається принизити та залякати. Типова поведінка людини, яка погано розуміється на власному бізнесі і розцінює працівників та інструменти управління ними ще на рівні теорії «Х» (за МакГрегором): працівник виконує свої обов’язки лише завдяки примусу та високій імовірності покарання. Утім, елементарне розуміння сутності сфери маркетингу мало б підказати директорові Івана: результативним представником цієї професії може бути лише людина, яка самостійно встановлює собі мету, досягнення якої прагне.
Теорія управління «Y» послуговується зовсім іншими інструментами впливу на персонал: керівник залучає підлеглого до спільного ухвалення рішень, дослухається до його думки, соціальних і особистісних потреб, створює умови для реалізації мети.
Тому поведінка директора шкодить йому навіть більше, ніж Іванові. Заперечення необхідності досягнення домовленостей, брехня та погрози ведуть не лише до фрустрації самого Івана, а ще і до демотивації решти колективу (зниження працездатності, збільшення кількості негативних явищ – абсентеїзму, помилок, крадіжок тощо).

ПРіЗ: Чи ефективний такий спосіб «утримання персоналу»?

ОЗ: Утримати працівника вштаті шляхом погроз або створення безвихідного становища неможливо. Так само як і примусити залишитися підлеглого, який вже прийняв запрошення іншого роботодавця, – навіть якщо покращити наявні умови праці. Утримання працівника в штаті вимагає систематичних дій з упередження думки про пошук іншого місця: досягнення максимального рівня задоволення (аби думка про зміну місця роботи викликала подив) та залученості (щоб перспектива відмови від поточного складу і обсягу роботи вдавалася сумною) працівника.

ПРіЗ: Які рекомендації Ви надали б кожному з героїв кейсу?

ОЗ: Іванові слід перестати боятися погроз та забирати трудову книжку в будь-який зручний для себе час, бо в разі прийняття на роботу за конкурсом правило «двох тижнів» не діє, а тому немає різниці, що вчинить директор із попередньою заявою про звільнення. Можна також потурбуватися про присутність свідків на час розмови прозвільнення, записати її на диктофон тощо. Також треба бути готовим до того, що Марина може розчаруватися у ділових якостях Івана, якщо він вирішить свої проблеми з попереднім роботодавцем лише на п’ятий день (як що вже не розчарувалась). Тому слід діяти рішуче.

Марині я раджу починати пошук іншого кандидата, аби скоротити термін роботи дирекції маркетингу без керівника, в разі відсутності позитивної розв’язки ситуації Івана з його попереднім роботодавцем. Якщо хлопець вчасно вирішить свою ситуацію, пошук іншого кандидата можна призупинити, а базу даних зберегти на випадок необхідності заміни Івана.
Під час пошуку працівників на ключові посади варто сформувати «першу трійку», щоб можна було робити пропозицію «номеру два», в разі виникнення суттєвих затримок з початком роботи «номера один». Надалі, пропонуючи якомусь із кандидатів обійняти ключову посаду, слідобов’язково цікавитись обстави нами зміни місця роботи та пропонувати консультацію наперед, не очікуючи ускладнень.

Ольга як консультант Марини із кадрових питань може стежити за розвитком Іванової ситуації – частіше телефонувати й цікавитись останніми подіями та роздумами, «моніторити» його рішучість та здатність домовлятися в умовах тиску та маніпуляцій, що застосовуються до нього.

А директорові Івана я рекомендую переглянути свої засади управління не лише людьми, а й результатами та процесами. Йому варто почати співпрацювати з консультантами, аби зробити якомога більше конструктивних висновків із ситуації, що склалася з Іваном, та дослідити настрої решти персоналу – наскільки глибоко вдалося їх демотивувати цією історією і яким чином можна поліпшити існуюче становище.

Фрустрація – (лат. frustratio – омана, марне очікування) – негативний психічний стан, зумовлений неможливістю задоволення тих чи інших потреб. Ознаки такого стану: розчарування, тривога, дратівливість, відчай. Ефективність діяльності при цьому знижується.
Абсентеїзм – термін, що використовується для визначення частки втраченого робочого часу (через тимчасове безробіття, відгули за власний рахунок, прогули за винятком відпусток та вимушених відгулів з ініціативи компанії).

 Опубликовано в журнале  Праця і Закон № 2 (122) 2010

Позначки:, , , ,

No comments - Write your comment!

Name * e-mail * Blog / Website

Copyright 2016 © - EQImpact :: Бутик развивающих решений